ПУБЛIКАЦIЇ

Про стан нашої науки та вимоги до написання дисертацiй

(За матерiалами виступу на науковому семiнарi перед керiвниками дисертацiйних дослiджень та здобувачами наукових ступенiв 12 березня 2003 року)

Професор Володимир Рiзун

Аналiз дисертацiйних дослiджень останнього п'ятирiччя свiдчить про розвиток тривожних тенденцiй серед претендентiв на науковi ступенi у галузi українського журналiстикознавства. Тому розмова про те, як писати дисертацiї, назрiла. Достатньо навести приклади з рецензiй докторiв наук на роботи молодих учених, щоб зрозумiти всю складнiсть ситуацiї:

"... Радимо молодому вченому обережнiше поводитися зi словами в наукових o працях, i взагалi, перш нiж витрачати стiльки часу для написання 200 сторiнок тексту, варто було б зазирнути у пiдручник пана Пономарева i подивитися, чим науковий стиль вiдрiзняється вiд художньо-публiцистичного. Зараз я перебуваю на шостiй сторiнцi дисертацiї, а вже все ясно, тому далi буду говорити стисло, а то вiдчуваю, що напишу власну працю на стiльки сторiнок, скiльки є їх у автора дисертацiї... "або iнше: "... нагадуємо вимоги ВАКу, - пише рецензент, роздiл перший має мiстити огляд лiтератури за змiстом роботи, опис розвитку наукової думки за обраною проблемою, окреслення тих питань, що залишилися нерозв'язаними i що їх дисертант розв'язуванi йме в своїй роботi, об_рунтування необхiдностi проведення свого дослiдження, а що ми .маємо в розглядуванiй роботi: авторський потiк свiдомостi або де-не-де для порядку в дужках наведено номер лiтератури (як правило, в значнiй кiлькостi i без подання сторiнок), звiдки нiбито взято ту чи iншу думку. Переважна бiльшiсть думок невiдомо звiдки взялася, бездоказово i хаотично".

Або ось такi зауваження рецензентiв:

"Висновки мають мiстити 1-2 абзаци зi стислим викладом стану проблеми обраних пiдходiв до їх розв'язання та порiвняння їх з вiдомими пiдходами. У висновках розглядуваної дисертацiї цього немає. Потiм треба навести висновки, якi мають бути вiдповiдями на всi завдання дослiдження, що їх було наведено у вступi. Нiчого такого немає i близько. Закiнчити значенням для науки i практики отриманих результатiв i подати рекомендацiї з використання. Для того, щоб опоненти не витрiщали очi на 12 сторiнок висновкiв, радимо дисертантовi пронумерувати завдання у вступi i вiдповiдно пронумерувати i розташувати висновки, бо я так i не зрозумiла, чому цей матерiал названий висновками i вiдповiддю на яке завдання є той чим iнший абзац. Або тим опонентам, хто читатиме цей твiр наукового .мистецтва, треба буде заплатити не нещасних 60 гри, а принаймнi на десяток бiльше, звiсно, якщо опонент залишиться при своєму розумi пiсля того, як зрозумiє, що в цiй роботi написано ".

I висновок робить сам рецензент:

"Типовий випадок барабанної дисертацiї, бундючний, начебто глибокодумний, багатослiвний виклад, а всерединi порожнеча, багатозначний... у купi з орфографiчними та стилiстичними помилками... "

Це не єдиний негативний вiдгук на нашi дисертацiї. З чим це пов'язано? Є кiлька причин по-перше, це пов'язано з безвiдповiдальнiстю дисертантiв та вiдсутнiстю у них уявлення або наявнiстю примiтивного уявлення про роботу як таку, плюс до цього небажання збагнути, що таке наука, чим вона вiдрiзняється вiд, скажiмо, журналiстики, та додайте лiнощi у проведеннi наукових дослiджень.

По-друге, це пов'язано з безвiдповiдальнiстю наукових керiвникiв та консультантiв, якi знають або вдають, що знають, що таке наука, i "приховують" реальнi або хоч би вдаванi знання про це вiд дисертантiв. По-третє, безвiдповiдальнiсть, кафедр та. їхнiх завiдувачiв, якi крiзь пальцi дивляться на рiвень дисертацiйних дослiджень. Уже стає правилом не обговорювати дисертацiю, а шукати причину: чому хтось про неї погано вiдгукнувся. Маємо якесь iдеалiзоване уявлення про себе як наукових керiвникiв i про дисертантiв - всi генiальнi, всi з першого разу нормально пишуть.

По-четверте, невимогливiсть спецради, яка робить генiальнi висновки на захистi, що дисертант, незважаючи на те, що пропустив деякi науковi джерела, неповно подав фактичний матерiал, нечiтко сформулював висновки, заслуговує на присудження наукового ступеня. I на однiй з фiлологiчних спецрад опонент, який вщент "розбив" дисертанта, а на закiнчення сказав, що, попри всi зауваження, дисертант достойний наукового ступеня, то такого опонента запитали, що ж позитивного є у цiй дисертацiї, на що вiн глибокодумно вiдповiв: вже сама постановка проблеми заслуговує на увагу. Тобто якщо вже поставлено проблему, то ти тодi маєш право захищати докторську дисертацiю.

Розгляньмо основнi вимоги, що висуває сама наукова сфера i ВАК до дисертантiв.

Яка принципова рiзниця мiж публiцистичним i дисертацiйним текстом? Це те, що потрiбно з'ясувати насамперед журналiстам, тому що величезний крен робиться дисертантами в публiцистику в пiдходi до фактiв i викладу їх. У цьому розмежуваннi криється принципова рiзниця.

Як сказав I. Павлов, великий психофiзiолог, що факти для вченого - то повiтря для крил птаха Якщо їх немає, тобто повiтря немає, - птах не лiтає. Публiцист висловлює свою думку про факти, пише текст про них. Науковець же у спецiальнiй формi насамперед подає власне факти, при необхiдностi збираючи їх за допомогою спецiальних методiв, супроводжуючи поданi факти стислим коментарем, який випливає з їхньої логiки. Тобто в центрi факт - i не бiльше. У науцi цiкавим є не те, що ви думаєте про явища, а самi явища, певним чином представленi, зiбранi, класифiкованi, згрупованi, описанi, - це найголовнiше.

У фiлологiчних дослiдженнях дуже часто спочатку йде "генiальна думка" дисертанта, а потiм факт, який вiн використовує, щоб проiлюструвати свою "генiальну тезу". Це в журналiстицi, оскiльки вона не є наукою, таке можливо, а в самiй науцi такого бути не може. У наукових дослiдженнях тiльки на основi фактичного матерiалу робиться логiчний висновок, фактичний матерiал для дисертацiї - це її серцевина. Для того, щоб правильно представити в дисертацiї фактаж, має бути вказано джерела фактичного матерiалу (архiви, фiльми, газетнi матерiали, книги, польовi дослiдження тощо), скiльки цих джерел. Окрiм того, виникає запитання: чи достатньо дисертантом узято джерел i чи достатньо ним зiбрано фактiв, щоб робити генiальнi висновки? Аби довести це, потрiбно використати математично-статистичний апарат, об_рунтувати, що вибiрка зроблена достатня для логiчних висновкiв.

Хто з фiлологiв-дисертантiв цим переймається? Як у науцi може бути вiдсутня теза про те, що фактичного матерiалу взято достатньо? Взято три джерела, а може, потрiбно сто, тисячу; i чи можна зробити на трьох джерелах якiсь висновки? Тут допомагає статистика. Чи використовуємо ми у своїх дисертацiях одиницi вимiрювання якостi9 На жаль, нi. А що це за наука, яка не має одиниць вимiрювання?

Отже, найголовнiше в дисертацiї - коректно представити фактичний матерiал, зiбравши його або добувши в ходi експериментальних дослiджень. Оця робота, дисертанта i є найбiльша цiннiсть, найвагомiший його результат наукової дiяльностi. Не просто iнтерпретацiя фактiв, а коректно поданий фактаж. Усе це має бути викладено у другому роздiлi дисертацiї, тобто ваш другий роздiл має бути присвячений опису фактичного матерiалу. Другий роздiл - це серцевина дисертацiї, вiн має бути самодостатнiм такою мiрою, щоб читач, поглянувши на представлений у ньому фактаж, побачив закономiрностi, принципи логiки фактажу. Але якщо його так мало, що вiн не тягне на окремий роздiл, то немає дисертацiї. Це означає, що звужена тема або недостатньо зiбрано фактiв, або факти не пiддалися збору, бо вiдсутнi методики дослiдження. Зараз є "модними" дисертацiї про вплив, ефективнiсть впливу, методики впливу, дiєвiсть засобiв масової iнформацiї i т, д. Скажiть, як можна вивчати ефективнiсть впливу, не дослiджуючи аудиторiю, сприймає вона той вплив чи нi? То лише прогноз, гiпотеза, що текст впливає на аудиторiю. Але то думка дослiдника, то ще не наука. Наука буде тодi, коли дослiдник кожного з читачiв запитає, що вiн думає з приводу тексту, i розпитає, як: вiн його сприйняв. Узагальнивши тi опитування, можна сказати: чи текст ефективно впливає, чи нi. При цьому все порахувавши, погрупувавши, покласифiкувавши, статистичне об_рунтувавши. Тiльки тодi можна, сказати, що ефективнiсть впливу на 50 чи 60 %. Все iнше - псевдонаука, коли ми пишемо дисертацiї на 200 сторiнок, не зробивши жодного обстеження аудиторiї i назвавши дисертацiю "Вплив на аудиторiю...".

Ось передi мною тема дисертацiї - "Технологiї побудови полiтичного iмiджу та особливостi їх застосування у ЗМК". Ясно, якщо у назвi написано "технологiї побудови полiтичного iмiджу", то фактичним матерiалом є самi технологiї. Це означає, що має бути зафiксована технологiя №1, технологiя № 2 i т. д., цi технологiї має бути описано, покласифiковано, погруповано. Тобто сама технологiя є фактом дослiдження, i це дисертант повинен чiтко усвiдомлювати. Якщо таких технологiй мало, то це означає, що не потрiбно писати дисертацiю, достатньо написати статтю.

Наступна тема "Українське телебачення в контекстi євразiйського розвитку суспiльства" - тобто все українське телебачення є фактом дослiдження. Я не знаю, як дисертант буде це дослiджувати. Це тема не одного дисертанта, вона може бути темою цiлого колективу, цiлого iнститут. Отже, потрiбно в дужках дати обмеження: що конкретно є фактом дослiдження. Якщо запитати "Що таке українське телебачення?" - то не вистачить пальцiв, щоб перерахувати всi аспекти, якi входять до вивчення українського телебачення. Це ж нереально все одразу дослiдити. Тут потрiбно робити обмеження в темi.

Тема "Iнформацiйно-комунiкативний ресурс збройного протистояння та вiйни iдей (свiтова практика другої половини XX ст. - початку XXI ст.). Отже, iнформацiйно-комунiкативний ресурс збройного протистояння має бути описано в усiх аспектах: що таке ресурс, що туди входить, якi його складники, потрiбно зiбрати базу цих складникiв ресурсу, описати їх, зафiксувати, у роботi має бути вказано на джерельну базу, звiдки взято цi ресурси.

Наступна тема "Закономiрностi i особливостi персонiфiкованого радiомовлення". Отже, предмет дослiдження "персонiфiковане мовлення", це означає, що в дисертацiї має бути представлено самi радiопередачi, вони повиннi бути в додатку на дисках. Закономiрностi й особливостi персонiфiкованого радiомовлення - теж конкретнi факти, - має бути перелiк цих закономiрностей i особливостей.

Коли ми формулюємо теми дисертацiйних дослiджень, повиннi вдумуватися, а чи вистачить нам фактажу i що буде фактажем, бо вiд цього залежить дисертацiя. Є теми цiкавi, але ми прекрасно розумiємо, що в нас немає методик взяття фактiв, не вистачає апаратури, бракує, можливо, органiзацiйних можливостей зiбрати фактичний матерiал. Та ж тема, пов'язана з впливом, - прекрасна, але в нас не вистачає ще ресурсiв, щоб провести польовi дослiдження. Можна проводити соцiологiчнi обстеження, але це складно, i тому дисертант та його науковий керiвник повиннi чiтко усвiдомлювати: на що вони йдуть, якщо беруться за таку тему.

Коли ж формулювати об'єкт дослiдження? Вiдповiдь одна: пiсля прочитання всiєї наукової лiтератури, присвяченої предметовi вивчення. Спочатку ви визначаєте предмет дослiдження (тут допомагають науковi керiвники, якi краще орiєнтуються в науковiй сферi, краще знають, якi предмети ще недостатньо вивченi). Що таке предмет? Це пiзнаний об'єкт, тобто це об'єкт, про який є вже знання.

Ми оперуємо предметним свiтом i знаємо, що в нас є, скажiмо, фотосправа, фотожурналiстика як предмет, але хочемо його дослiджувати, проте цей предмет у науцi вже певним чином описано. I для того, щоб точно визначитися, що може стати об'єктом вивчення, тим непiзнаним, про яке необхiдно сформувати новi знання, необхiдно прочитати iснуючу лiтературу про предмет вивчення.

Отже, щоб визначити точно, що може стати об'єктом вивчення, потрiбно добре ознайомитися з обраним предметом дослiдження, все про нього прочитати, аби не вiдкривати велосипеда. Дисертант не має права заявити, що не читав, бо воно не варте уваги. В науцi таких пiдходiв немає. Якщо iснує стаття, вона вже є фактом науки i ви її зобов'язанi прочитати, ви в дисертацiї просто повиннi написати, що цей вчений вважає так i так, але я вважаю, що вiн некоректно пише i т. п. Ви не повиннi замовчати факт iснування наукової статтi чи монографiї. Ви просто не маєте права, тому все, що є у науцi, має бути прочитано дисертантом i представлено у першому роздiлi дисертацiї. Це той роздiл, який має називатися приблизно так: "Iсторiографiя питання та об'єкт дослiдження". Не треба думати, що ви на стiльки розумнi i що до вас нiхто нiчого про це не писав, все одно до вас хтось щось про це сказав, i ви повиннi це знайти i науковiй громадськостi повiдомити, що про цей предмет було кимось щось уже сказана, але не сказано те, те i те, i оскiльки про те нiчого не сказано, то воно i є об'єктом вашого вивчення.

Третiй роздiл дисертацiї - це аналiз. Пiсля опису фактичного матерiалу необхiдно його проаналiзувати i визначити загальнi закономiрностi та принципи розподiлу фактiв, показати їхню логiку iснування. Цей роздiл має характер наукової iнтерпретацiї фактажу з обов'язковими посиланнями на другий роздiл та на додатки до нього, бо, якщо у вас багато фактичного матерiалу, вiн певним чином представлений у другому роздiлi, можуть бути додатки до другого роздiлу, адже не весь фактичний матерiал потрiбно давати в текстi дисертацiї. Додатки дуже часто складають другий i третiй томи дисертацiї.

Отже, у третьому роздiлi йде аналiз фактичного матерiалу, де мають бути посилання i на другий роздiл, i на додатки, в яких представлено фактичний матерiал. Насправдi третiй роздiл представляє нове знання про те, що дослiдив автор. Ось чому., в принципi, третiй роздiл обов'язковий. Ваше завдання дати нове явище й у формi нового знання: ви щось дослiдили, ви побачили якiсь закономiрностi, якусь логiку фактiв, якiсь принципи, ви формуєте новi поняття, фактично додаєте нове знання i представляєте у третьому роздiлi. А якщо такого знання немає? То не треба писати дисертацiю, достатньо написати курсову роботу, статтю або двi статтi, три статтi. Значить, тема не дисертабельна, об'єкт дослiдження обрано некоректно.

Звичайно, буває так, що прогнозуєш, нiби передбачаєш багато фактичного матерiалу, а насправдi з'ясується, що його обмаль. То треба негайно коригувати тему i брати той фактичний матерiал, який iснує.

Таким чином, змiстова структура роботи має вигляд (це зовсiм не означає, що обов'язково так мають бути названi роздiли, це метаназви, загальна структура, метаструктура): вступ, роздiл перший: iсторiографiя питання та об'єкт дослiдження; другий роздiл - джерельна база дослiдження та опис фактичного матерiалу i тут же опис методик дослiдження або взяття цього фактичного матерiалу (якщо у вас експеримент, то потрiбно описати цi експерименти, якаю у вас якийсь новий метод, то потрiбно описати цей метод: як ви його застосовували, скiльки фактiв зiбрали), об_рунтування достатностi фактичного матерiалу - це все має бути у другому роздiлi. Правда, другий роздiл на рiвнi тексту дисертацiї може бути представлено кiлькома роздiлами, їх може бути i два, i три, й чотири, тобто, на скiльки багато фактичного матерiалу, на стiльки вiн i розпадеться на кiлька конкретних текстових роздiлiв. Третiй роздiл - це аналiз результатiв дослiдження. I останнє - висновок.

Далi, про єднiсть назви, мети, завдань i роздiлiв дисертацiї. Перше прочитання дисертацiї опонентом чи рецензентом таке: вiн бачить назву дисертацiї, а далi розгортає вступ i дивиться: що записано в метi i в завданнях i якi назви роздiлiв дисертацiї. Тож об'єкт вашого дослiдження повинен звучати у назвi роботи, назвах її роздiлiв, метi та завданнях i висновках.

Вiзьмемо тему дисертацiї "Тероризм i проблеми мiжнародної толерантностi: комунiкативно-полiтичний аспект". Що буде фактичним матерiалом - тероризм в цiлому9 Потрiбнi якiсь обмеження, що конкретно буде лежати в основi дослiдження. Тероризм як явище - в принципi, може бути, але подумаймо, чи це достатньо для кандидатської, може, це вже докторська, а може, потрiбно кiлька дисертацiй.

Вiзьмiмо для прикладу "Модель регiональної газети". Якщо називається робота "Модель регiонального видання", то в метi має бути написано: "Завдання роботи o дослiдити i зробити модель регiонального видання". Якi завдання? Що таке завдання взагалi? Завдання - це мета, дана в конкретних умовах. Тому у вас мають бути пiдцiлi, якiсь конкретнi цiлi, яких необхiдно досягнути, але цi конкретнi цiлi мають лежати в площинi вашої мети. Якщо тема "Модель регiонального видання", то не може бути завдання: дослiдити стан української регiональної журналiстики, тому що це не лежить в площинi моделi, це набагато ширше. Якщо дослiджується модель регiонального видання, то з чогось вона ж складається: тематичний аспект моделi, iдеологiчний i т. д. То завданнями може бути: описати тематичний аспект моделi регiонального видання - - одне завдання; друге завдання: описати функцiональний аспект, комунiкативний i т. д.

Вiдповiдно роздiли дисертацiї мають вiдображати завдання. Якщо у вас їх три, то вiдповiдно буде i три роздiли (то й другий структурно-змiстовий роздiл дисертацiї може розпастися на рiвнi тексту дисертацiї, скажiмо, на три текстовi роздiли). Або це може бути один роздiл, але з трьома параграфами. Ви повиннi простежувати зв'язок мiж цими речами, щоб не було так, що дисертацiя називається так, мета iнша, завдання iншi, а назви роздiлiв взагалi десятi, - i все це до купи не можна звести.

Ще одне зауваження, яке стосується рiзницi мiж докторською i кандидатською дисертацiями.

Кандидатська дисертацiя повинна мiстити результати проведених автором дослiджень, факти та отриманi ним новi обгрунтованi науковi результати, якi у сукупностi розв'язують конкретне наукове завдання, що має iстотне значення для певної галузi науки [1].

Докторська дисертацiя повинна мiстити ранiше не захищенi науковi положення та отриманi автором новi науково обгрунтованi результати у певнiй галузi науки, якi у сукупностi розв'язують важливу наукову або науково-прикладну проблему [2].

Отже, доктори розв'язують проблеми, а кандидати вирiшують завдання. Виникає тодi запитання: що ж таке проблема? Цитую: "Досить кiлькома реченнями висловити головну сутнiсть проблеми, з чого випливає актуальнiсть теми. Проблема завжди виникає тодi, коли старе знання вже виявило свою неспроможнiсть, а нове ще не набуло розвинутої форми. Таким чином, проблема в науцi - це суперечлива ситуацiя, котра вимагає свого вирiшення. Така ситуацiя, виникає найчастiше в результатi вiдкриття нових фактiв, якi явно не вкладаються у рамки колишнiх теоретичних уявлень, тобто, коли жодна з теорiй не може пояснити щойно виявленi факти" [3]. Отже, докторська дисертацiя виникає з необхiдностi, коли стара теорiя не пояснює новi факти. Докторант може, зiбравши фактаж, проаналiзувавши все, що є в старiй теорiї, висунути уточнення до неї або навiть свою нову теорiю. Кандидатська ж - це розв'язання конкретного наукового завдання, яке ставить перед вами науковий колектив, кафедра, науковий керiвник у рамках iснуючої теорiї.

Ще одне суттєве зауваження: чим вiдрiзняється монографiя вiд дисертацiї?

Дисертацiя - власне дослiдження, це авторське дослiдницьке "я". У монографiї дозволяється оперувати фактами не тiльки своїми, якi ти зiбрав, а й тими, хто ранiше дослiджував, зiставляти їх, описувати. Монографiя навiть може бути присвячена, описовi iснуючого фактажу, вже кимось зiбраного, а ти тiльки все узагальнюєш, висуваєш своє бачення. Дисертацiя ж - це обов'язково власне дослiдження, це ваш власний внесок у науку, те, що нiхто ще не зробив i чого нiхто не знає. Тому дисертант завжди у виграшнiй ситуацiї в порiвняннi з науковим керiвником i навiть науковим: колективом, адже вiн дає науцi те, чого ще нi науковий керiвник, нi кафедра не знають [4].

Крiм того, дисертацiя й монографiя - рiзнi науковi жанри. Структура дисертацiї чiтко регламентована, монографiї - нi. Автор дисертацiї бiльше зосереджений на описовi нових фактiв, їх точному представленнi науковiй громадськостi. Автор монографiї бiльше переймається iнтерпретацiєю фактiв, аргументацiєю своїх поглядiв, через що стиль текстiв монографiй iнколи включає елементи публiцистичного викладу, що абсолютно н(; допустимо в дисертацiях, адже першочерговим завданням дисертанта є без зайвих слiв i аргументiв подати у текстi зiбранi факти у науковiй формi. На жаль, у науковiй практицi дуже часто монографiчнi тексти стають основою дисертацiйного викладу.

Про рiзницю мiж спецiальностями У спецiалiзованiй ученiй радi Д26.001.34 захисти вiдбуваються за двома спецiальностями, через що маємо з того теж проблеми. Спецiальнiсть "Полiтична культура та iдеологiя" уже в своїй назвi ховає предмет дослiдження, яке повинне бути присвячене не чому iншому, як культурi та iдеологiї (теоретичнi дослiдження природи, характеру, функцiй, окремих елементiв полiтичної культури та iдеологiї, аналiз статистичних i динамiчних характеристик полiтичної культури та iдеологiї, з'ясування: основних законiв, закономiрностей, принципiв, функцiональних характеристик розвитку культури та iдеологiї, зiставлення та з'ясування характеру основних iдеологiчних систем сучасностi, виявлення ментально-психологiчних засад нацiонального розвитку, дослiдження загальнокультурних та культурно-специфiчних основ полiтичного життя, аналiз трансформацiйних процесiв культурно-полiтичного та iдеологiчного розвитку на мiжнародному та внутрiшньополiтичному рiвнi).

Дисертацiя на тему "Методи i впливи полiтичної реклами". Керiвник доводить, що методи впливу - це i є полiтична культура. Так, ми можемо вивчати в рамках спецiальностi "Полiтична культура та iдеологiя" методи, але в якому ракурсi? Як цi методи формують культурологiчну та iдеологiчну системи. Коли ми покажемо, що в нас з використанням цих методiв впливу полiтичної реклами сформованi новi культурологiчнi та iдеологiчнi системи, якiсь корекцiї зроблено в iснуючiй системi або якiсь елементи культури та iдеологiї змiнилися - отодi це буде спецiальнiсть "Полiтична культура та iдеологiя". А якщо просто аналiзуються методи як такi, як факт, то це не наша спецiальнiсть.

Наводжу iнший приклад. Подається робота "Роль ЗМI у процесах глобалiзацiї". Вдумайтеся у формулювання: роль ЗМI. Що є фактом дослiдження? Роль ЗМI? А до чого тут полiтична культура та iдеологiя?

I на завершення. ВАК своєю постановою висунув вимоги до змiсту статей [5]. З чого має складатися стаття? У статтi повинна бути постановка проблеми у загальному виглядi та її зв'язок iз важливими науковими чи практичними завданнями. Але постановку проблеми у загальному виглядi можна виконати, тiльки вiдповiвши на другу вимогу

Друга вимога: аналiз останнiх дослiджень i. публiкацiй, в яких започатковано розв'язання даної проблеми i на якi спирається: автор, видiлення невирiшених ранiше частин загальної проблеми, яким присвячена стаття. У статтi необхiдно написати, в яких статтях чи монографiях це питання розроблено. I це є дуже важливим для розумiння даного предмета дослiдження в цiлому i, можливо, розв'язання цього маленького питання має якесь кардинальне значення для науки в цiлому i для практики. Це i буде постановка проблеми у загальному виглядi та аналiз останнiх дослiджень.

Далi формулювання цiлей статтi. Постановка завдань: для того, щоб дослiдити це конкретне питання, нам необхiдно було зробити перше, друге, третє, четверте. Далi виклад основного матерiалу дослiдження з певним об_рунтуванням отриманих наукових результатiв. Необхiдно писати, що в результатi наукового дослiдження чи виконання цих завдань нами зiбрано стiльки-то фактичного матерiалу, з таких-то джерел i в результатi зроблено такi висновки. Окрiм того, необхiдно зауважити: зважаючи нате, що не все ще охоплено або не вистачає фактичного матерiалу, залишаються перспективними ще такi-то дослiдження.

Стаття обов'язково повинна мати науковий апарат. Однозначно повинен бути список використаної лiтератури. Вiн не може не бути, бо ж спочатку робиться огляд лiтератури з певного питання. Далi, якщо є якiсь джерела (а вони повиннi бути, адже звiдкись же взято факти), вказується джерельна база.

Потрiбно розкривати поняттєвий апарат, тобто окреслити тi новi поняття, якi використовуються в статтi. Треба чiтко, по сутi писати статтю.

Нами зачеплено основнi, але не всi моменти роботи над дисертацiйними дослiдженнями. Залишається невивченим питання якостi змiсту захищених дисертацiй. Але таке вивчення вимагає окремого дослiдження стану i рiвня дисертацiйних дослiджень з журналiстики в Українi.

1. Як пiдготувати i захистити дисертацiю на здобуття наукового ступеня: Методичнi поради. К.: Ред. "Бюлетеня Вищої атестацiйної комiсiї України", 1999. - С. б.

2. Там само. - С. б.

3. Там само. - С. 15.

4. Там само. - С. 7.

5. Про пiдвищення вимог до фахових видань, внесених до перелiкiв БАК України: Постанова ВАК України, 15 сiчня 2003 р., № 7-05/1. - К., 2003.

З iншими науковими працями та публікаціями Ви можете ознайомитися на сайті
електронної бібліотеки Інституту журналістики.

Наша адреса: 04119, Київ-119, вул. Мельникова, 36/1, кім. 206, тел.: 211-44-01, факс: 213-09-81, e-mail: riz@svitonline.com
© 2003 Інформаційна підтримка: Ольга Полякова  Дизайн: Костянтин Весна  Технічне забезпечення: Антон Шлома